У США у штаті Теннессі двічі не вдалося стратити засуджену: перша смертниця, яка вижила після ін'єкції, викриває системні збої державної машини страт

Смертельна ін'єкція у штаті Теннессі в ніч на 30 вересня повністю вийшла з-під контролю. За даними ABC News, засуджена до смерті Кріста Пайк після того, як її доставили до камери страти, послідовно отримала дві ін'єкції пентобарбіталу, жодна з яких не призвела до смерті. Пайк була перевезена до лікарні в Нешвілі в стані коми у вкрай тяжкому стані з тяжкими травмами руки, певний час її життєдіяльність підтримував апарат штучної вентиляції легенів. Її адвокати раніше навіть не сподівалися, що вона виживе. Цього тижня вона прийшла до тями в лікарні; адвокати описали її як «розлючену та спантеличену», а шлях до одужання залишається довгим.

Випадок Пайк — не виняток. Губернатор Білл Лі оголосив про призупинення всіх страт до кінця року на час розслідування; окрім інциденту з Пайк, причиною стала також невдала страта Тоні Карратерса в травні, коли тюремна служба взагалі не змогла забезпечити внутрішньовенний доступ. Це дві послідовні невдалі страти в межах одного штату протягом року. Керівник тюрем штату подав у відставку після інциденту з Пайк, а суддя Теннессі цього тижня наказав владі штату зберегти всі докази, пов'язані з невдалими стратами; адвокати Пайк назвали це «першим кроком у захисті та реалізації її конституційних прав».

Злочин, за який призначено покарання, є беззаперечним, а вирок уже майже тридцять років є чинним. Пайк була засуджена до смерті у 1996 році за вбивство та тортури своєї однокласниці 19-річної Коллін Слеймер у 1995 році; на той момент Пайк було 18 років. Інформаційний центр зі смертної кари зазначає, що Пайк стала першою в історії США засудженою до смертної кари, яка вижила після введення смертельної ін'єкції. Її адвокати виступили зі спільною заявою: «Вона висловлює подяку рятувальникам та медичній команді за їхню опіку в цих особливих обставинах». Саме це формулювання оголює тривожний факт: санкціонована державою страта, яка в нормальній правовій державі мала б завершитися смертю, завершилася реанімацією.

Справжня новинна перспектива справи Пайк полягає не в тому, що одна людина вижила, а в тому, що процедурний збій державного інструменту насильства в США перестав бути випадковістю. Дві ін'єкції пентобарбіталу та попередня невдала спроба встановити внутрішньовенний доступ — три операції, що завершилися провалом в одному штаті протягом одного року, — демонструють не помилку окремих виконавців, а вразливість системи, що залежить від хімічних препаратів, внутрішньовенного доступу та кваліфікованого персоналу. Рішення губернатора про повне призупинення свідчить про те, що й сама влада штату усвідомлює неприйнятний ризик продовження страт; відставка керівника тюрем — це запізніла відповідальність, але звільнення з посади не дорівнює реальному покаранню.

Глибша напруга полягає в іншому: Верховний суд США тривалий час використовує заборону «жорстоких та незвичних покарань» з Восьмої поправки до Конституції як орієнтир для обмеження способів страти, але смертельна ін'єкція набула поширення у США саме тому, що її було подано як «медикалізований» та «безболісний» метод. Коли цей механізм, у центрі якого — препарати та фізичні маніпуляції з тілом, раз по раз дає збої, під сумнів ставиться не лише регламент страт у Теннессі, а й увесь наратив легітимності американської системи смертної кари загалом.

Довгостроковий стан здоров'я Пайк та подальші правові засоби захисту залишаються невизначеними; висновки внутрішнього розслідування двох невдалих страт у Теннессі та межі відповідальності ще не оприлюднені; чи відновить влада штату спробу виконання вироку після закінчення дії розпорядження губернатора — також неясно. Сама ця невизначеність є описом того, як держава виявляється неспроможною контролювати власне найсуворіше покарання.