Найжорстокіша провінція Пакистану у 2026 році: конфлікт у Белуджистані поширюється на пуштунські території

Розслідування «Аль-Джазіри» показує, що карта насильства в пакистанському Белуджистані зазнає значних змін. Протягом тривалого часу збройний конфлікт у цій провінції зосереджувався переважно в традиційних зонах діяльності белуджьких національних сепаратистів, тоді як населені переважно пуштунами округи фактично не зазнавали його впливу. Однак з червня поточного року ця відносно спокійна картина була порушена.

За даними «Аль-Джазіри», статистика Пакистанського інституту досліджень конфліктів та безпеки (PICSS) свідчить, що у 2026 році Белуджистан випередив сусідню провінцію Хайбер-Пахтунхву і став найжорстокішою провінцією Пакистану. Ця установа назвала липень поточного року «найсмертоноснішим місяцем 2026 року», зазначивши, що лише за перший тиждень липня в Белуджистані сталося 25 нападів, у яких загинули 102 особи. Дані за серпень свідчать, що сили безпеки вбили в цій провінції 115 бойовиків, тоді як у Хайбер-Пахтунхві та приєднаних племінних районах — лише 56 та 32 відповідно.

Відстеження з відкритих джерел «Durand Dispatch» додатково підтверджує цю трансформацію: в 11 округах з переважно пуштунським населенням, зокрема Жхоб, Шерані, Кіла-Саїфулла, Лоралай, Мусахель, Дукі, Бархан, Пішін, Кіла-Абдулла, Зіарат і Харнай, з січня по травень не сталося жодного збройного нападу. «Аль-Джазіра» повідомляє, що 10 червня озброєні люди на мотоциклах атакували поліцейські установи у чотирьох із цих округів; після цього в цих районах сталося щонайменше 13 нападів, зокрема подія в липні поблизу Зіарата, де на проєкті будівництва греблі було вбито 27 поліцейських. Відповідальність за червневі напади взяла на себе «Армія визволення Белуджистану» (BLA), тоді як липневі напади були здійснені, за заявами, пакистанським «Талібаном» (TTP) та белуджькими збройними угрупованнями.

Відділ зв'язків з громадськістю пакистанської армії (ISPR) повідомив, що 1 вересня сили безпеки на перехресті Зіарат в окрузі Пішін, приблизно за 100 кілометрів від Квети, відбили напад TTP на митний об'єкт, внаслідок чого загинули кілька бойовиків та 6 співробітників сил безпеки і митниці. Три дні потому військові заявили, що під час операції в Шабані, передмісті Квети, було вбито 26 бойовиків.

3 вересня конвой напіввійськового формування потрапив у засідку на зворотному шляху з району Зіарат. Як повідомив «Аль-Джазірі» анонімний офіцер поліції, загинули понад десять напіввійськових. «Армія визволення Белуджистану» взяла на себе відповідальність за цей напад, однак ISPR офіційно цього не підтвердив. «Аль-Джазіра» зазначає, що сім запитів до прес-служби військових щодо безпекової ситуації в регіоні та цієї засідки залишилися без відповіді; звернення до посадовців міністерства внутрішніх справ Белуджистану за коментарем також не отримали відгуку.

Економічний вплив поширення конфлікту на місцеву економіку є швидким і конкретним. За словами голови Асоціації власників вантажних автомобілів Белуджистану Хаджі Аміна Сумарані, шосе N-40, що з'єднує прикордонне з Іраном місто Тафтан із Кветою, та шосе N-25, що з'єднує Квету з Карачі, фактично стали непридатними для використання протягом останніх чотирьох місяців; понад 100 вантажівок було спалено, 2 водіїв убито, збитки сягають сотень мільйонів рупій. Сумарані розповів «Аль-Джазірі»: «Наші водії перебувають у постійному страху і не хочуть їздити цими дорогами, тому що бойовики часто підпалюють наші вантажівки й можуть напасти в будь-який момент». Голова Кветської торгової палати Мухаммад Аюб Мір'яні зазначив, що близько 90% діяльності палати зупинено, і «кожен торговець зазнає збитків у десятки мільйонів рупій».

У відповідь на погіршення ситуації пакистанське військове командування здійснило кадрові та дислокаційні зміни. 4 вересня колишній керівник департаменту контррозвідки Міжвидової розвідки (ISI) Фейсал Насір був призначений національним координатором Національного антитерористичного управління (NACTA). Наступного дня начальник штабу армії Асім Мунір прибув до гарнізону в Кветі, де заслухав детальний звіт про заходи з миру та стабільності в Белуджистані. ISPR повідомив, що фельдмаршал «підтвердив, що мир, процвітання та добробут народу Белуджистану залишаються в центрі державної роботи». 6 вересня Насір зустрівся з політичними лідерами, зокрема з головним міністром Белуджистану Сафразом Бугті, для обговорення загальної ситуації з безпекою та узгодження мирних стратегій. Виступаючи в провінційній асамблеї Белуджистану, Бугті заявив, що «щодня гинуть люди та співробітники сил безпеки», і ситуація «викликає глибоке занепокоєння».

Щодо причин поширення конфлікту на пуштунські території саме зараз, думки аналітиків розходяться. «Аль-Джазіра» цитує белуджьського політичного аналітика Рафіуллу Какара, який заявив, що це «являє собою відносно новий і значний розвиток», а «готовність і здатність BLA здійснювати напади за межами традиційних зон бойових дій свідчить про розширення її географічного ареалу», і ставить під сумнів питання, чи існує певний рівень тактичної співпраці з TTP. Аналітик з безпеки Іфтіхар Фірдоус, своєю чергою, зазначив, що TTP розширює свій вплив у Белуджистані з 2019 року, «спочатку через ідеологічно орієнтовані пропагандистські матеріали белуджьською мовою», а її ватажок Нур Валі Мехсуд публічно висловлював бажання створити альянс з місцевими збройними силами. Він також зазначив, що шосе N-50 з'єднує переважно пуштунські округи Белуджистану Жхоб і Зіарат через Квету з Південним Вазирістаном, звідки походить TTP.

Кветський аналітик з безпеки Рахім Насар вважає, що після великих військових операцій пакистанської армії проти TTP у Хайбер-Пахтунхві в січні та лютому цього року «більшість бойовиків перемістилися сюди», «їхнє відродження розпочалося після квітня, а до червня вони вже закріпилися на стратегічних позиціях і суттєво посилили інтенсивність нападів». Водночас Насар зазначив, що не впевнений щодо наявності активної співпраці між TTP та BLA — двома збройними угрупованнями з очевидними ідеологічними розбіжностями, і схиляється до пояснення, що «напад відбувається там, куди хтось може потрапити».

Незалежний дослідник Імтіаз Белудж так само виступає проти пояснення цієї трансформації єдиним поштовхом. В інтерв'ю «Аль-Джазірі» він заявив: «Повстанський рух у Белуджистані слід розуміти як конфлікт, що еволюціонує під впливом накопичених образ і стратегічних міркувань, а не як наслідок одного каталізатора». Він зазначив, що транспортні артерії Північного Белуджистану раніше «здебільшого залишалися функціональними, і повстанським угрупованням було важко досягти там таких результатів, як в інших місцях», що, власне, робить їх привабливими цілями.

Аналітики, зокрема Какар, попереджають, що в пуштунських районах уже існує політичне й економічне невдоволення, включно з протестами, спричиненими закриттям кордону та обмеженням транскордонних засобів до існування. Після загибелі поліцейських у липні родичі загиблих та пуштунські націоналістичні партії провели в Кветі триденний сидячий протест, звинувачуючи уряд у тому, що він залишив постраждалих поліцейських без підтримки. Розширення збройних угруповань у ці райони «може посилити наявне невдоволення державою, особливо коли громади відчувають одночасно економічні наслідки посилених заходів безпеки та погіршення безпеки».