Пілотний проєкт безумовних грошових виплат у перуанському Амазоні: майже 90% учасників вжили заходів для захисту довкілля, а екологічні результати ще потребують перевірки

За повідомленням The Guardian, команда Університету Базі проаналізувала пілотний проєкт безумовних грошових виплат у регіоні Ашанінка в перуанському Амазоні. Протягом двох років 211 учасників із трьох громад отримували від британської благодійної організації Cool Earth по 1 032 перуанські соли в кожній із шести виплат; за оцінкою проєкту, це відповідало приблизно 2 фунтам на день. Учасники могли самостійно вирішувати, як використати кошти, без необхідності доводити їхні витрати.

У звіті зазначено, що майже 90% учасників протягом періоду пілоту вжили колективних заходів із відновлення лісів, відновлення ключових водних джерел і скорочення кількості лісових пожеж. Звіт також зафіксував дві зміни показників засобів до існування: частка сімей, яким не вистачало коштів на поживну їжу, знизилася з 73% до 26%, а частка учасників, змушених залишати домівки в пошуках роботи, — з 43% до 18%. Співавтор доктор Нік Лендрідж вважає, що більша економічна безпека й автономність дали людям змогу краще захищати екосистеми, що є основою їхнього існування. Автори проєкту також стверджують, що це перший випадок, коли громади корінних народів Амазонії отримали такий безумовний базовий дохід.

Пілот не лише фіксував екологічну поведінку, а й охоплював показники засобів до існування. Проєкт було спільно спроєктовано з місцевими жіночими організаціями; окремо надавалися добровільні освітні заходи з питань фінансів, захисту лісів і зміни клімату, якими керували громади. Учасники могли самостійно вирішувати, як використовувати гроші, а отримання виплат не залежало від виконання умов, установлених зовнішніми організаціями. Основний автор доктор Ніл Говард вважає, що це зменшує економічні стимули до освоєння або відмови від землі та дозволяє корінним народам гідніше бути в центрі природоохоронної політики; на його думку, це різко контрастує з колоніальною політикою захисту природи та політикою щодо корінних народів.

The Guardian розмістила цей проєкт у контексті ширшої дискусії про грошові трансфертні виплати. Програма сімейних виплат уряду Бразилії пов’язує кошти з обов’язком у сфері освіти дітей, тоді як «зелені» грошові програми вимагають виконання конкретних природоохоронних заходів. Умовні виплати прив’язують кошти до встановленої поведінки, але водночас спричиняють інституційні суперечки: природоохоронні цілі, визначені зовнішніми організаціями, можуть суперечити власним виборам громад у сфері засобів до існування. Ключова відмінність пілоту від таких систем полягає в тому, що громади отримують підтримку без попереднього доведення відповідності зовнішнім критеріям.

Безумовні грошові виплати не обов’язково сприяють збереженню лісів. Інші вчені застерігають, що в деяких регіонах подібні проєкти за рахунок додаткового доходу сприяли розширенню сільськогосподарського виробництва, а пов’язані дослідження зафіксували подальше зростання дефорестації. The Guardian також зазначила, що в деяких частинах Амазонії гроші використовували для придбання мотоциклів і автомобілів, через що зростало навантаження на дороги. Якщо проєкт буде розширено, необхідно оцінити, чи не компенсують розширення сільськогосподарського виробництва і навантаження на дорожню інфраструктуру дії громад із захисту лісів; не можна рахувати лише кількість заходів із відновлення лісів або зменшення пожеж.

Наявні докази мають чіткі межі. Пілот тривав два роки й охоплював трохи більше 500 га лісу; дослідження не вимірювало змін у рослинності та якості ґрунту і не враховувало вплив інших програм на поведінку громад. Оскільки під час пілоту також проводилися добровільні освітні заходи, усі дії, вжиті майже 90% учасників, не можна віднести на рахунок грошей. Розмір проєкту — два роки, три громади та 211 осіб — також недостатній, щоб репрезентувати інші групи корінних народів Амазонії чи різний рівень тиску на землю в різних регіонах.

Пілот також підняв питання про розподіл витрат на охорону природи та права ухвалювати рішення. Землі корінних народів зазнають тиску від видобутку корисних копалин, рубки лісів і розширення сільськогосподарських угідь, а також від людей, що прагнуть привласнити землю. Якщо зовнішнє фінансування надається лише за умови скорочення вирубки або виконання призначених природоохоронних заходів, право вирішувати, як використовувати ліси, може й надалі залишатися в руках фінансуючих організацій, а відповідальність за охорону — лягати на тих, хто найсильніше залежить від лісів як основи свого існування. За повідомленням The Guardian, місцеві жіночі організації взяли участь у спільному проєктуванні, але газета не пояснила, як розподіляються бюджет, оцінювальні дані та остаточні права на ухвалення рішень. Про те, чи проєкт справді змінив співвідношення влади в колоніальній моделі захисту природи, бракує інформації, яку можна перевірити.

Перед розширенням проєкту дослідження щонайменше має продовжити спостереження й розширити вибірку, безпосередньо виміряти динаміку рослинності, ґрунту та пожеж, а також фіксувати, чи розширення сільськогосподарських угідь, придбання транспортних засобів і будівництво доріг компенсують дії із захисту лісів, і чітко визначити межі контролю громад над бюджетом, дослідницькими матеріалами та тлумаченням результатів. Автори проєкту також визнають потребу в більших дослідженнях. Ці чинники слід об’єднати в єдиній оцінці, щоб відрізнити короткочасні зміни поведінки від довгострокових екологічних ефектів і визначити, чи посилили безумовні гроші автономію громад щодо своєї землі та майбутнього.