Москва заявляє, що Україна намагається спровокувати російсько-британську війну; раніше Лондон попереджав про російську дезінформацію

Як повідомляє The New York Times, Росія заявляє, що Україна намагається спровокувати війну між Росією та Великою Британією. У матеріалі The New York Times від 10 вересня зазначається, що конкретний зміст цього звинувачення Москви, канали його поширення та наведені підстави не є зрозумілими з доступних громадськості матеріалів.

Це звинувачення пролунало на тлі низки попереджень з боку Великої Британії. За даними The New York Times, британська сторона раніше попереджала, що Росія системно використовує дезінформаційні стратегії, намагаючись посварити Україну з її міжнародними партнерами. Як одна з головних західних держав, що надають Україні військову допомогу, Велика Британія вказувала і на вимір інформаційної війни, і на занепокоєння щодо ризику подальшого втягування країни в ескалацію конфлікту.

Зображення України як сторони, що «прагне розв’язати війну», має кілька цілей: відвернути увагу міжнародної спільноти від ключового факту повномасштабного вторгнення Росії в Україну; втягнути державу-члена НАТО, яка володіє ядерною зброєю, у рамку «спровокованої» сторони та перевірити реакцію всередині західного альянсу; а також створити враження розколу в партнерських відносинах України в критичний момент, коли вона залежить від міжнародної підтримки для збереження обороноздатності.

Паралельне ведення інформаційної війни та військових дій не випадкове. Коли співвідношення звичайних сил на полі бою вже неодноразово описане, увага переміщується до структурного поля боротьби за громадську думку та довіру. Здатність перевіряти факти, оцінювати достовірність джерел інформації та готовність міжнародної спільноти зберігати довгострокову підтримку України утворюють лінії фронту, не менш важливі за передову.

Сама політика британського уряду щодо України також потребує аналізу. Як одна з головних західних держав, що постачають Україні далекобійну зброю та забезпечують військову підготовку, Велика Британія масштабом допомоги, вибором типів озброєння та діями в межах санкційного режиму безпосередньо впливає на інтенсивність і тривалість конфлікту. Однак змішування цих політичних рішень із маніпулятивними діями Москви в інформаційному просторі якраз і є одним із завдань російської інформаційної війни: розмиваючи межі фактів, перетворити критичний аналіз західними суспільствами політики власних урядів на сумніви щодо легітимності українського опору.

Чи є конкретні звинувачення Москви обґрунтованими, ще потребує незалежної перевірки. Але незалежно від їхньої правдивості сам час і формулювання цих заяв уже стали частиною інформаційної операції. Це означає, що під час оцінювання кожної заяви потрібно одночасно ставити два запитання: якої саме події вона стосується і яку політичну функцію виконують її створення та поширення.