Трампівська адміністрація робить мішенню тиску іранську економіку, але ризики не обмежуються Тегераном

За повідомленням англомовної служби «Аль-Джазіри» від 8 вересня, адміністрація Трампа посилила тиск на Іран за допомогою санкцій проти авіаційної галузі. Цей медіа розглядає цей крок у контексті низки заходів з ізоляції Тегерана та тиску на іранську економіку. Цей вибір політики варто піддавати сумніву не лише щодо того, кого Вашингтон сподівається примусити до поступок, а й щодо того, хто потрапить у зону поширення тиску.

Адміністрація Трампа володіє повноваженнями ухвалювати рішення про санкції, тоді як пересічні іранці не можуть ні визначати політику США, ні впливати на двосторонні відносини. Коли Вашингтон обирає шлях тиску на економіку країни, а не лише цілеспрямовані заходи проти конкретних осіб, що ухвалюють рішення, потенційне коло постраждалих більше не обмежується тегеранським осердям влади. Називати це просто тиском на іранський уряд означало б применшити асиметрію між інструментом політики та тими, хто несе ризики: уряд США вирішує застосувати економічні обмеження, а іранське суспільство може стати простором, через який ці обмеження передаються.

Включення авіаційної галузі до переліку об'єктів санкцій робить цей ризик більш конкретним, проте матеріали, надані англомовною службою «Аль-Джазіри», не містять переліку суб'єктів, проти яких запроваджено санкції, не описують механізм їх виконання й не наводять економічних даних чи прикладів впливу на населення. Тому на даному етапі не можна стверджувати, що санкції вже завдали конкретної шкоди, тим більше не можна подавати ймовірні наслідки як уже підтверджені факти.

Це обмеження доказів не перешкоджає оцінці логіки політики. Відповідно до формулювання англомовної служби «Аль-Джазіри», відповідні заходи адміністрації Трампа мають на меті «тиснути на економіку цієї країни»; це означає, що економічний тиск є не побічним ефектом, що не має значення, а інструментом, призначеним для того, щоб змусити Тегеран зазнавати тиску. Оскільки канали тиску охоплюють економічну діяльність, Вашингтон не може обмежувати політичну відповідальність лише урядом, на який він публічно націлює свої дії, водночас розглядаючи ризики, з якими стикаються пересічні громадяни, як випадкову ціну, не пов'язану з ухваленням рішень.